Рослинний покрив України
різноманітний. До нього належать не тільки широко розповсюджені дерева й кущі,
які можна побачити в будь − якому куточку нашої країни (дуб, береза, верба,
тополя, ліщина), а й рослини, що ростуть тільки в певних
регіонах: у Карпатах і на Правобережжі − вільха та граб, у Криму − кизил та інжир.
Одні рослини мають яскраві
поодинокі чи зібрані в суцвіття квітки (вишня, яблуня, черемха, кизил), інші −
невиразні, численні, дрібні квітки, зібрані в сережки (дуб, горіх, береза,
ліщина, граб, вільха), китиці (тополя), щитки (в’яз, клен) тощо. Дерева й кущі, що мають
невиразні, дрібні та численні квітки, цвітуть рано навесні до розпускання
листків. Вони є переважно вітрозапильними рослинами. Дерева й
кущі, які запилюються комахами, квітнуть значно пізніше, уже після розпускання
листків.
У
лісах України можна побачити дуб, бук, граб, вербу, клен, липу, черемху,
яблуню, грушу, глід та багато інших дерев. Серед кущових рослин, які ростуть у
наших лісах, найвідомішими є ліщина, крушина, бруслина, кизил, шипшина. Усі рослини, про які йшлося, відносять
до відділу Покритонасінні.
Ліщина
Шипшина
Дуб
Бруслина
Бук
Покритонасінні − це
наймолодша, найчисленніша і найбільш досконала група сучасних рослин, які
з’явилися в середині мезозойської ери і швидко стали панівною групою рослин на
всій земній кулі. Кількість
видів покритонасінних ще остаточно не з’ясовано, ця цифра становить близько
200−250 тисяч видів. Покритонасінні − це насінні рослини, у яких пилок вловлює
приймочка маточки. Покритонасінні поширені на усіх континентах, навіть в Антарктиді,
зростають в усіх кліматичних зонах. Ці рослини заселяють найбільш посушливі
пустелі і помірно зволожені території, трапляються на болотах і в прісних
водоймах, а деякі (наприклад, морська трава) навіть пристосувалися зростати на
морському дні, при цьому морська вода навіть переносить їхні пилкові зерна.
Їх вегетативна структура надзвичайно різноманітна. Сюди відносяться і
гігантські евкаліпти, дерева висотою більше 100 м. зі стовбурами майже 20 м. в
обхваті, й дрібні ряски, прості за будовою плаваючі однодольні, котрі часто не
перевищують у довжину 1 мм. Багато квіткових, наприклад кактуси, пристосовані
до зростання в украй посушливих умовах. Вже більше 100 млн. років представники
цього відділу панують на суші. Широке розповсюдження й різноманітність будови
квіткових зумовлено надбанням ними в процесі еволюції низки прогресивних рис.
До них відносяться:
1.наявність квітки;
2.наявність зав’язі та плодів,
які зберігають насінні зачатки та насіння;
3.подвійне запліднення, в
результаті якого утворюється зародок та розвивається спеціальна живильна
тканина − триплоїдний ендосперм;
4.жіночий гаметофіт –
восьмиядерний зародковий мішок;
5.чоловічий зародок – пилкове
зерно (пилок), що складається із двох клітин – вегетативної та генеративної;
6.різні способи запилення:
вітром, комахами, водою, тваринами;
7.захищеність насінних
зачатків від несприятливих умов стінками зав’язі квітки;
8.плід, у якому насінина захищена
оплоднем, що має також пристосування до поширення насіння;
9.подвійне запліднення: один
спермій запліднює яйцеклітину, а другий центральну клітину зародкового мішка;
10.після запліднення
утворюється: із зав’язі − плід; із насінних зачатків – насіння; із
зиготи – диплоїдний зародок насінини; із заплідненого вторинного ядра
(центральної клітини) – вторинний ендосперм;
11.мають різноманітну
анатомічну будову (дерева, кущі, ліани);
12.кожна життєва форма рослини
має основні органи – корінь, стебло, листки (їхні видозміни), квітки, плоди,
насіння.
Подвійне запліднення у квіткових рослин
Характеристика Однодольних та
Дводольних покритонасінних
У квіткових рослин є насінини із зародками, які містять дві або одну сім’ядолі. З цією ознакою пов’язана ціла низка інших особливостей. Тому покритонасінні поділяють на дводольні і однодольні. Дводольні мають зародок з двома сім’ядолями; Однодольні мають зародок з однією сім’ядолею;
Корінь. У більшості дводольних головний корінь живе тривалий час, а тому їхня коренева система має один найпотужніший корінь, від якого відходять менш потужні бічні корені. Головний корінь однодольних рано відмирає, тому їхня коренева система зазвичай складається з багатьох однаково розвинених коренів. Тому у дводольних стрижнева коренева система, а у однодольних − мичкувата коренева система.
Листок. У листків дводольних зазвичай невелика листкова основа, часто є прилистки, добре розвинений черешок і листкова пластинка із пальчастим або пірчастим жилкуванням. Листки однодольних часто мають основу у вигляді піхви, що оточує стебло, в переважній більшості без прилистків і черешка, з овальною або стрічкоподібною листковою пластинкою, дугоподібним або паралельним жилкуванням. Тому для дводольних характерне пальчасте або пірчасте жилкування, а для однодольних дугоподібне або паралельне жилкування.
Стебло. На поперечному зрізі стебла дводольних провідні пучки розташовані кільцем, є серцевина. Для них типове утворення камбію і потужне потовщення. Тому серед дводольних багато як трав, так і дерев. Натомість провідні пучки однодольних розкидані майже по усьому поперечному зрізі стебла. Часом в центрі можна розпізнати серцевину, але у деяких однодольних, наприклад злаків (бамбук, пшениця, жито) на місці серцевини виникав велика повітряна порожнина. Камбій у однодольних не утворюється. Це − переважно трави. Дерев до цієї групи належить небагато: це − пальми, алое або драцени.
Квітка. Для багатьох дводольних характерні квітки, у яких частини розміщені колами, в кожному з яких по чотири або п’ять листочків оцвітини, тичинок чи плодолистків, з яких складається маточка. А у типової квітки однодольних кола тричленні. Квітки із великим і невизначеним числом частин трапляються як серед дводольних, так і серед однодольних.
Характеризуючи рослину, усі ознаки необхідно розглядати в комплексі. За однією ознакою неможливо розпізнати, однодольна чи дводольна рослина, бо є винятки за кожною з ознак. Дводольних набагато більше, ніж однодольних (приблизно в 4 рази). Дводольних покритонасінних у флорі Землі нараховують близько 180 тис. видів, а близько 70 тис. видів покритонасінних мають зародок з однією сім’ядолею і належать до однодольних.
Кожен з класів поділяють на підкласи (дводольні — на 8 підкласів, однодольні − на 3). Підкласи діляться на порядки, а ті − на родини. Родин у відділі понад 250. У нашій країні зустрічаються види не з усіх родин: немає видів із суто тропічних родин і суто арктичних. Найбільше видів у наш час мають родини Айстрові (22 тис.) з дводольних, та Орхідні (20 тис.) з однодольних.
До класу Дводольні входять такі родини: Букові, Березові, Жовтецеві, Півонієві, Лободові, Гречкові, Селерові, Пасльонові, Розові, Айстрові, Бобові, Капустяні, Гарбузові та багато інших. До класу Однодольних: Лілійні, Цибулеві, Злакові, Бананові та інші.
Немає коментарів:
Дописати коментар