" Голонасінні "

Голонасінні (Gymnospermae) ‒ група насінних рослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки і назва групи). Поширені голонасінні по всьому світу (за винятком Антарктиди), причому більшість, ‒ особливо хвойних порід, ‒ у помірному й субарктичному регіонах. В основному голонасінні ‒ це дерева і кущі, рідко, лози, трав’янистих рослин серед них немає. Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, ‒ значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин суходолом. Важливим пристосуванням для життя на суходолі є змога внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіннєвий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння, але не одразу, а тільки через 12-15 місяців. Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім’ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насіннєвою шкіркою.

Провідні і покривні тканини порівняно досконаліші.Добре розвинений камбій сприяє росту стебла в товщину.Стовбур міцний, бо потовщується внаслідок розростання деревини, основна маса клітин якої мертва. Корінь закладається ще в зародку, з нього розвивається головний корінь: він формує стрижневу кореневу систему, що може проникати глибоко в ґрунт, добре закріплюючи в ньому рослину. Це допомагає рослинам краще протистояти вітрам.

Це переважно вічнозелені рослини. Їхні листки живуть тривалий час й опадають поодинці, а не одночасно. В одних видів листки великі, розсічені, в інших ‒ дрібні, найчастіше мають вигляд голок чи лусок. У життєвому циклі голонасінних велике значення має спорофіт: він є носієм органів спороношення і домівкою для гаметофітів. Останні розвиваються і живуть на спорофіті, живлячись за рахунок його поживних речовин. 

За зовнішнім виглядом сучасні голонасінні дуже різноманітні. У тропіках і субтропіках обох півкуль Землі в низькорослих вічнозелених сухих лісах і чагарниках зростають саговники. Зовні вони дуже схожі на папороті або пальми.

В Україні голонасінні представлені 15 видами з 4 родин. Родину Соснові представляють Ялиця біла, Модрина європейська, Ялина європейська,  Сосна кедрова, Сосна гірська, Сосна чорна, Сосна звичайна; 

Кипарисові ‒ Ялівець звичайний, Ялівець високий, Яловець смердючий, Ялівець колючий, Ялівець козачий; 

Ефедрові ‒ Ефедра двоколоса; 

Тисові ‒ Тис ягідний.

Різноманіття голонасінних найкраще спостерігати в ботанічних садах і дендрологічних парках. Хвойні дерева, принаймні, дуже добре представлені в колекціях по всій помірній зоні світу.

Голонасінні відрізняються від квіткових рослин тим, що насіння не укладене в зав’язь, а в одну з різноманітних структур, найбільш знайомими з яких є шишки. Сучасні голонасінні поділяються на 4 класи: Саговникоподібні, Гнетоподібні, Гінкгоподібні, Хвойні.

Більшість голонасінних є вічнозеленими рослинами, рідкісні види відносяться до листопадних дерев або чагарників, деякі являють собою ліани. Рослини даного відділу мають листя різної форми: від лускоподібного, голчастого до розгалуженого, дволопатевого, перистого. Будова насіння голонасінних рослин подібна. У цих рослин сім’язародки, які складаються з мегаспорангія та захисної оболонки, розташовані відкрито на внутрішній стороні лускоподібного листя. У хвойних таке листя із прилеглими сім’ябруньками являють собою будову спіралі та формують шишку. Таким чином, насіння рослин вищеописаної групи начебто голі, зав’язі немає, звідси походить назва ‒ відділ голонасінні. У хвойних є чоловічі та жіночі шишки, приміром, у однодомної сосни вони розташовані на одній рослині. Запліднення жіночого гаметофіта чоловічим і початкові етапи розвитку спорофіта здійснюються всередині сім’язародка. Із зиготи утворюється зародок насіння. Зріле насіння оточене захисною оболонкою та містить зародок, що складається із корінця, бруньки та зародкових листків, а також запас поживних речовин, які необхідні при проростанні. Всі голонасінні розмножуються насінням.

Значення голонасінних у природі дуже велике. Ці рослини утворюють величезні площі хвойних та змішаних лісів, збагачуючи повітря киснем. Ліси регулюють швидкість танення снігів, рівень води в річках, послаблюють шуми та силу вітрів, закріплюють піщані грунти. Ліс ‒ місце проживання багатьох звірів, деякі живляться пагонами, насінням та шишками хвойних дерев. Для людини голонасінні хвойні рослини мають неоціненне практичне значення. Деревина рослин вищеописаної групи типу «м’яких» порід використовується як сировина для виготовлення паперу та як лісоматеріал, з якого виробляють меблі, шпали, стовпи, мости, тощо. До цього часу часто деревину хвойних порід використовують як паливо. Хвойні дерева виділяють в повітря велику кількість фітонцидів ‒ летючих речовин, що пригнічують розвиток хвороботворних мікроорганізмів. Тому в хвойних лісах розміщують санаторії та лікарні для лікування людей, що страждають захворюваннями органів дихання. Із частин хвойних дерев отримують лікарські препарати ‒ активоване вугілля, камфору, а також ефірні масла для застосування в парфумерії, кондитерській промисловості, медицині. А насіння сибірської сосни називають «кедровими горішками» та вживають його в їжу.